Перехід Кріштіану Роналду в Аль-Наср пів року тому сприймався як крок відчаю португальської зірки. Мовляв, виявився непотрібним солідним клубам і просто поїхав туди, де заплатили більше. Беззаперечно, гроші були ключовим фактором. Втім, навіть у цій ситуації Роналду спромігся вибрати щось значно більше, ніж просто спокійну футбольну пенсію. Тепер Кріштіану – законодавець моди, який запустив чергову революцію на трансферному ринку.
Звісно, і без португальця Саудівська Аравія спробувала б усе організувати. Процес запустили давно. Не дарма ж шейх Салман так відчайдушно домагався отримати право володіти клубом в АПЛ. Плани монаршої родини дуже амбітні. Їм не просто потрібна ліга з зірками першої величини. Вони хочуть зробити свій чемпіонат сильним, конкурентним і привабливим. Задекларована ціль – бути в топ-10 світу до 2030 року. Зараз Pro League балансує на межі шостого десятка. Перетворення вже стартувало, і за ним стоять не лише умовно безмежні фінансові ресурси цілої нафтової держави.
Роналду та інші зірки можуть вийти в ЛЧ через Саудівську Аравію – божевільний план УЄФА
Усі процеси чітко регламентовані
Насправді в аравійців навіть є щось дуже схоже на план. Принаймні вони не бездумно кидають мішком із грішми в кожного футболіста з топ-5 ліг Європи. Фінансові потоки не просто контролюються державою. Кожен транш адресний – без можливості збільшити чи витратити бодай якусь частину на інші цілі. Також борються з охочими швиденько підзаробити і втекти. Однорічні контракти не пропонують нікому. Ставка на трирічні угоди, щоб зірки підійшли до ЧС-2026 у статусі представників аравійської ліги.
На найбільші шматки пирога можуть розраховувати лише обрані. Так звана “велика четвірка” стане ще величнішою. Аль-Іттіхад, Аль-Ахлі, Аль-Хіляль і Аль-Наср отримали можливість запрошувати у свій склад найкращих із тих, хто зважився на переїзд до Саудівської Аравії. Причому жодної конкуренції між клубами. Футболіста фактично підписує держава і ніби робить подарунок тій чи іншій команді. По-перше, це не дозволить накрутити ціну. По-друге, дає простір для маневру самим зіркам. Саме тому Бензема міг обирати собі клуб, маючи на руках вже погоджений контракт.
Такий підхід подобається не всім навіть у Саудівській Аравії. Президент клубу Аль-Шабаб публічно заявив про обурення. Його команда регулярно розбиває гегемонію “четвірки”, але великого фінансування не отримала. Так, решта представників Pro League також матимуть дивіденди, просто відчутно скромніші. Якщо привілейовані клуби можуть запросити по три великих зірки, то всі інші – по одній. Керівництво ліги вірить, що рівень вдасться вирівняти завдяки відтоку місцевих зірок у більш скромні команди, до чого їх змусить прихід легіонерів. Навіть на папері ця теорія має вигляд дуже сумнівної.
Платити більше ніхто не хоче
Механізм боротьби із завищеними зарплатами дуже простий. Усі переходи, де гравцю мають платити понад 3 мільйони доларів на сезони, мають затвердити державні органи. Це стосується не лише клубів “великої четвірки”, а взагалі усіх. Таким чином усі серйозні операції опинилися під наглядом своєрідного ревізора.
Саудівська Аравія дуже не хоче повторити долю Китаю, з якого тягнули гроші усі охочі. Оскільки гроші державні, то дуже швидко знайшли спосіб протистояти невиправданій інфляції. PIF (Інвестиційний фонд, через який за все це платять) покликав на допомогу Саада Аль-Лазіза. Прямо зараз це найвпливовіша людина на футбольному трансферному ринку. Саме він затверджує усі переходи. Для зручності Лазіз навіть перебрався у Європу – ближче до потенційних партнерів та клієнтів.
Для Pro League наявність такого функціонера була необхідною. Річ у тім, що аравійські клуби не мають розвиненої системи скаутингу та найму гравців із-за кордону. Роками вони підписували тих, кого пропонували агенти. Цим можна пояснити, чому одна з фінансово найсильніших ліг не спромоглася встановити домінування на континенті. За останні 15 років лише Аль-Хіляль гідно представляв свою країну в Азійській Лізі чемпіонів (5 фіналів, 2 перемоги).
З новим рівнем виплат аравійські клуби буквально потрапили під атаку різноманітних агентів та посередників. Усі хочуть використати шанс заробити. Втім, на них чекало розчарування. Підступитися до Лазіза взагалі нереально. PIF твердо вирішив вести усі справи виключно напряму. У більшості випадків на переговорах їм потрібна присутність гравця. Особливо, коли йдеться про найбільш топові переходи. Pro League йде по тих, кого хоче, а не тих, кого пропонують.
Прямі контакти залишаються у пріоритеті. Далі можливі варіанти: або ж клуб сам шукає собі гравця і про все домовляється, або ж йому допоможе державний відділ на чолі з Лазізом. Виключень не роблять ні для кого. Навіть найвпливовішим агентам чітко дали зрозуміти: “Коли нам буде потрібен хтось із ваших клієнтів – з вами зв’яжуться”.
Шанс нажитися
До кінця літа цифри ще трохи можуть змінитися, але вже зараз можна констатувати – трансферного буму в Pro League не сталося. Кількість легіонерів поки що навіть не стала більшою. Просто завдяки грошам якість футболістів, яких запрошують, вийшла на новий рівень. Адже аравійці отримали можливість підписувати зірок з топ-клубів замість збитих льотчиків.
Робити це виявилося доволі просто. У Європі не бракує відомих виконавців з величезними зарплатами. Багато з них не виправдали надій своїх роботодавців. У них з’явилися ідеальні умови для прощання. Клуби розвантажують зарплатний фонд і навіть трохи заробляють на трансферах. Гравці ще більше підвищують рівень своїх заробітків і можуть повернути собі статус лідерів – нехай навіть у менш статусних командах та лізі.
Найбільше у подібних процесах зацікавлені так звані “грошові мішки”. Активність аравійської ліги стала справжнім порятунком для Челсі. Низка зірок вирушила з Лондона на Близький Схід. Тепер Тодд Бьолі може далі смітити грішми, не переймаючись через вимоги фінансового фейр-плей.
Приклад Челсі справді показовий. На цій лихоманці найбільше зможуть нажитися ті, хто і до цього не бідував. Класична історія, як багаті стають ще багатшими. Закономірність максимально очевидна – саме у складах таких команд найбільше потенційних новачків для Саудівської Аравії. Також нова хвиля може допомогти вибратися з полону одіозних президентів (Мілінковіч-Савіч) чи позбутися слави провінційної зірки (Рубен Невеш), але це поодинокі випадки. Передусім Pro League робить ставку на вчорашніх лідерів топ-клубів.
Втім, не варто думати, що аравійці готові платити рівно стільки, скільки просять. Вони добре вміють бути жорсткими у переговорах. Відчувають, коли перевага на їхньому боці. Тут згадаємо трансфер Марцело Брозовіча. Міланський Інтер сам загнав себе у глухий кут, відчепивши хорвата від команди. Виникла ситуація, коли гравця необхідно було продавати. Клуб більше не тягнув його зарплату. От тільки претендентами були Барселона, в якої взагалі немає грошей, і Саудівська Аравія. Інтер розраховував отримати хоча б 30 мільйонів, а в результаті Брозовіч став одноклубником Роналду за ледь не вдвічі меншу суму – лише 18 млн. Міланців просто залишили без вибору і змусили прийняти ці умови.
Звинувачення у замилюванні очей
Саудівська Аравія – не новачок у світі спорту. Вона давно і впевнено захоплює індустрію. Там проводять етапи Формули-1, розігрують престижні турніри з гольфу, тенісу, легкої атлетики, боксу. Там відбулися обидва поєдинки між Усиком і Джошуа. Є навіть європейський футбол – Суперкубки Італії та Іспанії розігрують саме в цій країні.
Королівська сім’я шалені інвестиції в цю галузь пояснює бажанням розв’язати відразу кілька проблем. Передусім – зробити Саудівську Аравію привабливим регіоном для інвестицій та диверсифікувати економіку. Там розуміють необхідність послаблення залежності від торгівлі енергоносіями і прагнуть використати географічне положення, щоб стати потужним фінансовим центром.
Також проєкт “Бачення-2030” декларує амбітну локальну ціль – піклування про здоров’я нації. Феномен Саудівської Аравії полягає в тому, що це дуже молода країна – населення віком до 35 років становить близько 70%. Водночас 60% від усіх громадян мають проблеми із зайвою вагою. Влада переконана, що наочний приклад найкращих атлетів залучить людей до регулярних занять спортом.
Втім, не всі вірять у таку красиву обгортку. Мовляв, королівська сім’я таким чином намагається відвернути увагу від справді серйозних питань. Саудівська Аравія – теократична монархія, де панують далекі від цивілізованих закони. Хоча останніми роками в деяких галузях можна спостерігати послаблення, в інших сферах “гайки закручують” тугіше.
Королівська сім’я максимально намагається тримати в рамках громадську думку. За минулий рік була рекордна кількість затриманих за критику керівного режиму в соціальних мережах. Відбулася наймасовіша страта за останнє десятиліття – 81 людину обезголовили, засудивши за звинуваченням у тероризмі. Ба більше, одного злочинця стратили навіть у Рамадан. Подібного не траплялося з 2009 року. Про ставлення до ЛГБТ+ навіть немає що говорити…
Не згодних із політикою королівської родини вистачає навіть всередині країни. Це можна було зрозуміти з факту про рекордну кількість арештів. Втім, боротися із суспільним гнівом намагаються не лише репресіями. Саудівська Аравія озброїлася давньоримським принципом – хліба і видовищ! Завдяки ефективній програмі вдалося знизити рівень безробіття до 8%. За видовище відповідає спорт.
Влада дуже не хоче, щоб левова частка молодого населення країни влаштувала протести на вулицях. Нехай краще розважаються. Поки вони будуть стежити за перемогами умовних Роналду, Хемілтона чи Джоковіча, спалаху революції можна не боятися.
Гроші не пахнуть
Звісно, футбольні зірки, які їдуть у Саудівську Аравію, не можуть не знати про всі проблеми. Просто чек занадто щедрий, щоб відмовитися від нього через подібні нюанси. Роки життя під прицілом ЗМІ зробили із гравців ще тих дипломатів, готових викрутитися з найбільш незручного становища. Кожен легко пояснить свою ціль в новій лізі мільйонерів. Як от Карім Бензема, який, бачите, нарешті здійснив мрію про життя в ісламській країні, адже саме цю релігію він сповідує.
Насправді усі усе чудово розуміють. Однак згадують про моральний бік лише у критичні моменти. Знаєте, коли активність аравійців у футболі обурила легенду Ліверпуля Джеймі Каррагера? Не після трансферу Роналду (тоді він більше насміхався з невдач португальця), навіть не після переїзду Бензема. Карра по-справжньому злякався, коли з’явилися чутки про трансфер Бернарду Сілви. “Я не хвилювався, коли Саудівська Аравія забирала гравців віком за 30. Трохи переживав через трансфери гравців не топ-рівня (Рубен Невеш). Але якщо це (трансфер Бернарду) станеться, це змінить правила гри”, – бідкався нині експерт Sky Sports.
Зрештою, Джеймі пішов іще далі. У своєму Twiiter закликав ФІФА та УЄФА втрутитися: “Саудівська Аравія захопила гольф, головні боксерські бої, а тепер хочуть захопити футбол! Це відмивання репутації через спорт потрібно зупинити”. Чому Карра не бив на сполох до новин про Бернарду – питання риторичне.
Не сприйміть це за спробу якось наїхати на легенду Ліверпуля. Просто його поведінка яскраво ілюструє загальні тенденції. Ми готові закривати очі на певні явища, поки не порушать якусь зовсім неприйнятну для нас межу. Але поки це станеться, процес уже вдається легалізувати – прямою підтримкою чи бодай мовчазною згодою.
Тож не варто засуджувати гравців, які скористалися можливістю заробити в Pro League. Чому вони повинні відмовлятися від шансу підняти найбільші гроші у своєму житті? Щоб відповідати надзвичайно крихким явленням суспільства про мораль? Навіть звучить смішно. Якщо ні, згадайте про це наступного разу, коли увімкнете піратську трансляцію якоїсь спортивної події чи улюблений фільм/серіал. А поки готуйтеся насолоджуватися новою найзірковішою футбольною лігою світу.