Я вважаю, що минулий сезон став дуже успішним для львівського Руху. Після чемпіона – Шахтаря, срібного призера СК Дніпро-1 (вперше фінішували другими) та, можливо, Зорі (якість гри, прогрес молодих гравців та вихід у єврокубки) – Рух десь третій-четвертий в цьому списку. Ось головні критерії.
1. Власна молодь
Головне досягнення команди зі Львова – молоді футболісти. З кожним сезоном їх стає все більше. Зараз гравцями першої команди стали Слюбик, Сапуга, Роман. Близькі до цього статусу Кітела, Підгурський, Холод, Квасниця. Кожен із них мав прогрес та розвиток у минулому сезоні. Вони всі пройшли (чи на фінальній стадії) із юнацького у дорослий футбол. Кожен може прогресувати далі і таким чином покращувати якість гри та результати команди.
Сьогодні український футбольний ринок доволі обмежений. Є клуби, готові платити хороші зарплати, але вибір гравців не такий великий. Навіть маючи гроші, не завжди можна знайти посилення. Позаминулого року Дідик, Слюсар, Лях, Притула поповнили першу команду. Минулого сезону юнацька команда дала свіже підживлення. Це все – капіталовкладення. З часом Рух зможе на них заробити гроші, якщо прогрес буде продовжуватися.
2. Збереження прописки в УПЛ
Цього сезону боротьба за виживання виявилась дуже непростою. Не все вирішувалося тільки на футбольному полі. Був інформаційний тиск, деякі команди мали симпатії арбітрів (це простежується за поставленими пенальті та вилученнями).
Після серії без перемог здавалося, що Руху не уникнути стикових матчів. У команді багато молоді, яка не витримує тиску за результат, тому не може показати свої найкращі якості. Але після зміни тренера Рух крок за кроком почав набирати очки. В останніх восьми матчах команда пропустила тільки тричі. Дуже хороший показник, якщо у тебе в захисті грають виключно молоді футболісти. Руху вдалося уникнути нервових стикових матчів, де психологія часто важливіша за майстерність та клас.
3. Юнацька Ліга УЄФА
У своєму дебютному сезоні Рух зумів дійти до 1/8 фіналу. На шляху до цієї стадії пройшли дуже серйозні команди. Найсильніша із них – перший суперник – Заглембе Люблін. Польський клуб, який робить ставку на власну молодь. Крім того вдалося перемогти чемпіона Туреччини серед юнаків – Галатасарай. Вирвали перемогу над Інтером у серії пенальті. Тільки наприкінці поєдинку поступилися в гостях Мілану. Гра була рівною, реалізація вирішила все. Якби у Руху не було втрат в атаці (травми Федора та Пастуха), команда мала б хороші шанси дійти до фіналу чотирьох.
“Форварди Мілана чекали наших помилок”: став відкриттям Руху, виграв перегони в Динамо і не здивований інтересом Лаціо
Юнацька ліга УЄФА – це турнір розвитку. Тут результат не має великого значення. На перший план виходить прогрес гравців. Це така собі вітрина, де європейські скаути мають можливість спостерігати за талантами. Для Руху Юнацька Ліга УЄФА – це не тільки 1/8 фіналу, але й інтерес до власних гравців від італійських клубів. Це вже ніякий не секрет: Слюбик і Сапуга перебувають на олівці представників Серії А. Є ще ряд прізвищ, за якими активно стежать. Юнацька Ліга УЄФА дала львівському клубу величезні репутаційні переваги.
Що далі?
Тепер для Руху дуже важлива послідовність, не збиватися із зазначеного курсу. Можуть з’явитися думки про єврокубки та, відповідно, посилення складу вже досвідченими гравцями. Такий підхід скоріше може нашкодити, ніж піти на користь. Навряд чи зараз можна знайти футболістів, які погодяться приїхати в Україну і при цьому робитимуть різницю на полі. В Україні ринок дуже обмежений. Можна витратити гроші, але не отримати ніякої вигоди. Ще й власній молоді закрити дорогу у першу команду.
Я вважаю, що перед Рухом у новому сезоні стоятиме таке ж турнірне завдання – зберегти місце в УПЛ. Головним досягненням команди має бути розвиток молодих гравців. Слюсар, Дідик, Роман, Слюбик, Сапуга повинні обростати класом, ставати лідерами колективу. Підтягуватимуться до стартових одинадцяти Кітела, Підгурський, Квасниця, Ледвій. Активно запрошуватимуться до першої команди гравці 2004 та 2005 року. Перші кроки у дорослому футболі робитимуть Герета, Столярчук, Федор. А в наступному сезоні вже давати дорогу 2006 року.
Іншими словами: прогрес наявних молодих гравців на рівні УПЛ (природно, що він буде відбуватися, бо вони ростуть фізично, дорослішають, набувають досвіду) і поява у першій команді 1-3 юних талантів кожного сезону.
На мій погляд, про посилення Руху цього літа не потрібно взагалі говорити. Можливо, один гравець – точково, на найбільш проблемну позицію. Навпаки – потрібно прощатися з окремими персонажами, щоб дати можливість розвиватися молодим. Досвідчені гравці допомогли, але зараз на себе лідерські якості мають приміряти Сапуга, Слюбик тощо.
Має відбутися воротарська ротація. У Руху є два чудових молодих голкіпери – Герета та Ледвій, підростає дуже сильний кіпер 2006 року народження Бакус. Хтось із них повинен стати повноцінним першим номером. Це одне з головних завдань на наступний сезон. В аналогічній ситуації Довгий – є Підгурський, Сапуга. Якщо Паньків і Довгий залишаться, то тільки в статусі гравців ротації. Настав час прощатися із незрозумілими легіонерами – Едсоном, Альваренгою, Енобахаром. Вони нічого не спроможні дати у плані результату чи досвіду.
“Мені до де Брюйне, як до неба рачки”: юний капітан – про дебют в УПЛ, візит Козловського і “Ведмедика” в команді
З часом команда відшліфує склад. Це дозволить щосезону претендувати на єврокубки, а не один рік піднятися, а потім впасти. Тут важливе терпіння власника і його бажання не перестрибувати жодної зі сходинок у розбудові команди.
Я б також подумав над клубом-партнером. Одні молоді футболісти можуть грати успішно в дорослий футбол у 17 років. Інші – після 20. У Динамо Забарний заграв дуже рано, а от Шапаренко – вже у доволі зрілому віці. Усі футболісти по-різному фізично дорослішають. Плюс – психологічно також дозрівають по-різному. Навіть на рівні Першої ліги можна отримати важливий досвід для футболістів, які переросли юнацьку команду, але ще не доросли до першої. Потрібно розглядати різні варіанти підготовки молоді.
Пишуть про інтерес до того чи іншого таланта Руху. Сенсу продавати поки немає. Навряд чи вони самі готові до серйозних випробувань. Потрібно ще 2-3 роки пограти в Україні. Чогось досягнути, бути готовими фізично та психологічно до нового виклику. Щоб уже на цій позиції підпирав хтось із молодих талантів. Ось тоді вже можна прощатися. Свого часу продали Кухаревича. Як показав час, це рішення було поспішним. Хлопчина виявився неготовим до серйозних викликів ні фізично, ні психологічно. Не зміг принести гарну міжнародну репутацію для Руху. Сама ж львівська команда має величезні проблеми із нападником.
Зараз у команди є тренер, який вміє працювати із молодими кадрами. Пономарьов максимально підходить під філософію клубу, базовану на власних вихованцях. Віталій Юрійович й сам тривалий час працював із юними гравцями. Розуміє їхню психологію, проблеми.
Окрім розвитку вихованців, для Пономарьова важливим завданням на наступний сезон є покращення якості гри. Після свого призначення він намагався грати в агресивний футбол, використовуючи пресинг. Молодий захист виявився неготовим діяти з високою лінією оборони та один в один проти суперника. Тож команда перебудувалася на більш контратакувальний футбол, який, можливо, був не таким видовищним, але приносив очки. Крок за кроком потрібно прагнути якості. Вчитися домінувати на полі, грати з позиції сили.
Шахтар став заручником внутрішніх інтриг – Ахметову доведеться обирати, залишиться тільки один