Ігор Йовічевіч де-факто втратив посаду наставника Шахтаря. Попри 6 очок у групі ЛЧ, вихід до 1/8 ЛЄ та перемогу в УПЛ, хорватський тренер не працюватиме з “гірниками” у наступному сезоні.
Про футбольні причини я писав більш детально та розлого. Але також є нефутбольні чинники. Дуже схоже, що у Шахтарі існує протистояння між головними менеджерами – Даріо Срною та Сергієм Палкіним. І, ймовірно, Йові став жертвою цього змагання.
Коли Шахтар призначить головного тренера – Ахметов проведе прощальну зустріч з Йовічевічем
Нещодавно виповнилося 20 років, як Сергій Палкін працює у Шахтарі. До Сергія Анатолійовича можна ставитися по-різному, але його внесок у розвиток та вихід Шахтаря на певний рівень – очевидний. Команда вигравала Кубок УЄФА, двічі опинялась у півфіналі ЛЄ, кілька разів виходила з групи ЛЧ. За цей час якихось великих криз не траплялось. Була сформована певна система трансферної політики. Клуб не вибили з колії навіть події 2014 року, коли довелося покидати рідний Донецьк та адаптовуватися до нових реалій. Створена система давала результат. Клуб розвивав молодих бразильців із перспективою вигідного продажу. Власне під цю систему запрошувалися тренери та підбирався склад.
Зрозуміло, що фінансові можливості власника Ріната Ахметова відіграють важливу роль. Але гроші без системи далеко не завжди приносять успіх у футболі. Ресурс потрібно вміти використовувати. Завдяки участі в ЛЧ та трансферам Шахтар навіть щось заробляв.
Усе змінилося із поверненням до клубу Даріо Срни. Хорватський футболіст був багаторічним капітаном донецької команди. Після допінгової історії сезон відіграв у Серії А за скромний Кальярі, після чого повернувся до України та отримав у Шахтарі не дуже зрозумілу посаду – “директор по футболу”. У жодному іншому клубі я такого не бачив.
Камбек Срни призвів до дуже суттєвих змін у Шахтарі. Фактично змінили систему, за якою клуб рухався понад 10 останніх років. Запросили тренера зі Серії А. У селекції ставку зробили на вже сформованих гравців, які коштують немалі гроші. Команда зобов’язувалась бути не тільки успішною, але й показувати яскраву гру.
Вийшло так, що Срна фактично став першою скрипкою у Шахтарі. Особою, яка має вплив на власника клубу – Ріната Ахметова. Запрошення Роберто Де Дзербі – його ініціатива. Вже після початку повномасштабної війни тренерське крісло обійняв Ігор Йовічевіч. Зрозуміло, що це призначення земляка пролобіював також Срна. Взимку посаду керівника скаутингу отримав італієць Сальваторе Монако. Це людина з орбіти Де Дзербі, у нього “не пішло” в Брайтоні, тож він приїхав назад. Ще раніше до клубу повернувся інший італієць – Карло Ніколіні, який став заступником Срни.
Авторитет Даріо у клубі зростав. Хорват привів двох останніх тренерів. Поставив своїх людей на важливі посади у клубній вертикалі. Постійно перебував поряд із Михайлом Мудриком, який восени мав велику увагу, та під час переходу в Челсі. Палкін десь відходив на другий план.
Сергій Анатолійович – розумна людина. Усвідомлював: якщо він не приймає рішення, то з часом може виявитися непотрібним для клубу. Його роль стає все більш формальною. Він все далі та далі від прийняття ключових рішень. Я припускаю, що ініціатива прощання з Йовічевічем виходить якраз від генерального директора Шахтаря. Він зміг навести аргументи та переконати Ахметова, що команда з хорватським тренером не розвивається, а у найближчому майбутньому її можуть чекати великі проблеми. Свого часу Срна породив серйозну кризу під час роботи Луїша Каштру. Тепер Палкін відповів тією ж монетою, коли посаду головного тренера втрачає Йовічевіч.
“У нас є домовленості”: Зоря прокоментувала ситуацію з ван Леувеном, який може піти в Шахтар
Патрік ван Леувен на сто відсотків людина з орбіти Палкіна. Колись давно саме генеральний директор запрошував його до Шахтаря із Фейєнорда разом з іншим нідерландцем Хенком ван Стее. Спеціалісти мали вибудувати методологію виховання молодих гравців. Вихід до фіналу Юнацької Ліги УЄФА і поява таких футболістів як Матвієнко, Коваленко, Зінченко, Борячук, Зубков, Вачіберадзе – їхня пряма заслуга. Нове запрошення Патріка до Шахтаря – це якраз робота з молодими українцями, відкриття талантів. Ван Леувен “засвітив” у Зорі Олександра Сапутіна, Володимира Бражка, хоча до цього вони були фактичними ноунеймами. Зробив із Назарія Русина одного з найкращих гравців чемпіонату. У Шахтарі вистачає своєї молоді. Йовічевіч за рік нікого не відкрив.
Не варто забувати, що агентом Патріка є Вадим Шаблій. Саме керівник компанії ProStar привів нідерландського тренера до Зорі із Маккабі Тель-Авів. Ван Леувен як тренер Шахтаря – це повернення селекції в руки Палкіна. А він має дуже хороші особисті відносини із Шаблієм.
Підсумуємо. Сьогоднішня ситуація зі зміною тренера – це пряме протистояння між Палкіними та Срною, хто з них матиме головний вплив на власника Шахтаря. У кожного з менеджерів є своє бачення розвитку клубу. Палкін – це запрошення Патріка ван Леувена, ставка на розвиток молодих гравців. Жодних революцій. Тільки еволюція з подальшими трансферами у провідні чемпіонати. Срна – це запрошення Франческо Фаріолі, більш агресивна трансферна політика, залучення іноземців. Інтерес до Фаріолі – скоріше відповідь опоненту на лобіювання ван Леувена, ніж виважене та продумане рішення, яке піде на користь клубу.
Тож вибір нового тренера – це, фактично, хто буде ближчим до Ахметова, а хто відійде на другий план. Я взагалі вважаю, що двовладдя у Шахтарі ні до чого хорошого не приведе. Більше того, конкуренція між Палкіним та Срною має негативне значення. Вони не доповнюють один одного, а мають різні погляди на футбол та борються за владу всередині клубу. “Дім, поділений на дві частини, не зможе встояти під час бурі”. Рано чи пізно Ахметову доведеться обирати одного з них, щоб не дійшло до повного хаосу.
Шахтар у пошуках: Гаттузо до нас не приїде, зате доступний польський Гвардіола і ще 4 варіанти